Мета у стереотипів благородна: розвантажити наш мозок через спрощення. Адже завдяки цьому ми можемо описати явище чи ситуацію кількома словами. Небезпечність же стереотипу в тому, що він значно обмежує наше мислення та формує викривлений світогляд. Наприклад, стереотипи у стилі «Добре там, де нас немає» викликають впевненість, що ми живемо там, де ніколи й нічого хорошого не може трапитися, а десь там за океанами – суцільний рай.

Зі стереотипами ми стикаємося щодня, навіть коли вирішуємо просто відпочити та, наприклад, подивитися фільм. Але як вам така картина: ворожі й небезпечні люди, повсюди радіація, прибульці, чоловіки-мафіозі та шпигуни, а гарні дівчата – повії? Ні, це не фільми про апокаліпсис. Все це – Україна очима голлівудського кінематографа.

Для більшості американців та європейців наша держава донедавна була і зовсім невідомою. Тепер її імідж можна описати так – як Радянський Союз, тільки краще. Давайте розберемося, якими Україну та українців найчастіше показують в голлівудських фільмах?

Стереотип №1: пострадянська країна або частина Росії

Поки міжнародний імідж нашої держави ще ніяк не позбудеться ноток радянщини. І це в кращому випадку! У фільмах, знятих до 2014 року, Україну взагалі плутають чи тісно пов'язують з Росією.

У катастрофі «2012» найбільший у світі транспортний літак – гордість українського авіапрому АН-225 «Мрія» – називають російським. За сюжетом, коли герої дивуються величі літака один з них гордо заявляє: «Він же російський».

У серіалі «Як я зустрів вашу маму» пішли іще далі, плутаючи мови наших країн. Герой просить друзів не заважати російською мовою, на що йому здивовано відповідають: «Ти що, говориш українською?».

Не обійшлося без підкреслення радянського минулого у культовому бойовику «Месники». Героїня, виконуючи чергову місію, отримує поранення під Одесою і з упевненістю констатує: «Совєтський ствол».

Проте є й позитивні зрушення: після Євромайдану Україну в кінематографі показують як державу, що намагається розвивати демократію. Але поки таких фільмів значно менше.

Стереотип №2: країна з дивною їжею

Українська кухня багатьом іноземцям здається ну дуже незвичною й екзотичною. Коли з борщем вони ще можуть змиритися, то сало, наприклад, у їхній уяві взагалі вважається чимось бридким та неїстівним.

У відомому серіалі «Друзі» Моніка згадує, як у школі дружила з хлопчиком за обміном родом з України. Його у класі дражнили, бо мама абсолютно в усі страви клала сметану. А це взагалі не вкладається в голови американців.

Підкреслює екзотичність української кухні серіал «Безумці». Яка в біса екзотичність, подумаєте ви? Ну а як це назвати, коли герої серіалу переконані, що українці їдять пельмені с бичачими хвостами?

Стереотип №3: низький рівень життя

Україна в голлівудському кінематографі часто представлена, як країна, що потерпає в злиднях. Ось герой фільму «І все освітилося» ділиться враженнями: «В українців смішна англійська, вони називають афроамериканців неграми, а євреїв – жидами. Вони – грязнулі, не уявляють життя без м'яса, ненавидять і намагаються «розвести» євреїв, носять потворний одяг. А ще ворожі і небезпечні для тих, хто просто питає дорогу. Українські діти ж тільки і думають про те, аби випросити жуйку і проколоти шини, та навіть собака у них придуркуватий». Більше схоже на опис дикого племені, аніж на Україну, правда?

Ще одним яскравим прикладом є підлітковий серіал «Пригоди Ширлі Холмс». Головна героїня зізнається, що у неї в Україні є родичі, яким потрібні гроші. Цей стереотип, на жаль, змушує асоціювати Україну з суцільною бідністю.

Стереотип №4: кримінал і проституція

У злиднях українці емігрують до США й Канади та заробляють там як можуть, в тому числі й незаконно. Саме такої думки дотримуються голлівудські режисери.

Стрічка «Пограбування по-італійськи» взагалі описує українців, як дуже небезпечний народ, з якими не варто жартувати. Герой фільму запевняє товариша: «Ти що, не в своєму розумі? Послухай мене, Чарлі. Виїжджай з Лос-Анджелеса. Зараз. Тому що я знаю одне: ніколи не жартуй з матінкою природою, тещею і грьобаними українцями».

А от драма «Незнайомка» розкриває іншу незаконну діяльність наших співвітчизників. Україна у фільмі – держава, що поставляє жінок для секс-індустрії. Ту саму проблему знаходимо у фільмі «Порок на експорт». Стрічка повністю присвячена темі дівочого секс-рабства. Одна з постраждалих, яку обманом вивезли і змусили займатись проституцією, зазнається, що родом з Ірпеня під Києвом.

Стереотип №5: Чорнобиль і радіація

Аварія на Чорнобильській АЕС – перша подія світових масштабів, завдяки якій про Україну згадали найбільші ЗМІ світу. Хоча сьогодні на АЕС можна спокійно поїхати з екскурсією, але в кінематографі досі Чорнобиль представлений дуже дивно та майже фантастично. Нинішній стан з радіацією в Чорнобилі значно перевищений та змушує повірити глядача у справжні страхіття в Україні.

Візьмемо до уваги «Трансформери 3: Темна сторона Місяця». За сюжетом роботів відправляють до Чорнобиля, де влаштувалися прибульці. На території ЧАЕС на дорогах чергують солдати в шинелях і тут ніколи не світить сонце. Ну звісно, яке може бути сонце, коли все спалене радіацією? А ходити зоною відчуження можна лише у спеціальних захисних костюмах.

Стереотип №6: невиразна культура

А от культура України, виявляється, не така вже й відома за кордоном, як ми вважаємо. Це демонструє, зокрема, популярний серіал «Доктор Хаус». Головний герой одружується з українкою. Розпаковуючи її речі, вони вішають на стіну портрет видатного українського поета Тараса Шевченка. Хаус жартує: «А твоя бабуся сексі!». Шевченко – культова постать в українській культурі, йому встановлено тисячі пам'ятників у всьому світі, але даний хід сценаристів доводить: рівень обізнаності про багату українську культура закордоном – невисокий.

Стереотип №7: професійні ІТ-шники

ІТ-сфера активно розвивається в Україні, а наших фахівців дедалі частіше переманюють до головних офісів світових техно-гігантів.

Так, у серіалі «Державний секретар» саме українським професіоналам вдалося таємно зламати найбільш захищену в світі систему першого борту США – літака, яким пересувається американський президент. Це однозначно підкреслює визнання наших фахівців.

Програмісти з України апріорі вважаються геніями. Але це насправді гарним фахівцем може стати далеко не кожен, хто у школі вчив мову HTML. Наша держава багата на інші таланти: у нас є кваліфіковані лікарі, інженери, науковці. Давайте своїми справами доводити, що у нас є на що подивитися і чиїми талантами захоплюватися.