Меню
Інна Громова
Як медіа впливають на життя:
5 реальних фактів

Сьогодні нас повсюди оточує інформація. У ЗМІ новинна стрічка оновлюється щохвилини, а кожен новий день приносить свої сенсації. Те, що було мега-новиною вчорашнього ранку, завтра може взагалі не афішуватися.

Коли інформації забагато, вона не лише швидко забувається, а й розмиває наші ціннісні орієнтири. Ми перестаємо співпереживати жертвам катастроф боа втрачаємо вміння аналізувати дані. Ми вже фізично не здатні (хоча б мінімально) перевірити кожну прочитану новину. Тому й піддаємося на маніпуляції та віримо фейкам.
Захиститися від цього допомагає медіаграмотність. І коли значення терміну «грамотність» ні в кого не викликає суперечок, то з першою частинкою – медіа – ситуація складніша. Тому давайте почнемо з того, які ж власне інституції ми називаємо гордим словом «медіа»?

Дійсно, медіа – доволі широке поняття. Воно виходить далеко за межі звичних нам телебачення, газет, Інтернет-сайтів чи радіо. Медіа – інформаційні засоби та прийоми, що допомагають передавати повідомлення конкретному споживачеві. Тобто шляхи та інструменти, що поширюють інформацію, – від преси до фільму.

Які типи медіа існують?

1. Мас-медіа або засоби масової інформації. Це добре знайомі нам телебачення, періодична преса (газети та журнали), радіо, Інтернет-ЗМІ.

2. Директ-медіа – комунікаційні системи, що допомагають передавати інформацію. Себто інтернет (загалом, як явище), телефон, пошта, рекламні конструкції (борди, листівки).

3. Медіа-носії (окремі носії інформації). До них відносять листи, записи на аудіо- та відеоносіях, мультимедійні презентації.

4. Соціальні медіа – засоби комунікації людей та груп між собою, інформацію в яких творять самі користувачі. Це соціальні мережі, блоги, персональні сайти.

Нижче я наведу 5 реальних фактів про те, як медіа впливають на наше життя. Звісно, це далеко не вичерпний список. Більше – я впевнена, кожен з вас має подібний особистий приклад. Сподіваюся розвиток медіаграмотності допоможе вам мінімізувати деструктивні впливи медіа та навчить, як ними користуватися з розумом.
ФАКТ 1:
Результати виборів залежать від медійного іміджу політиків
Про людей, яких ми обираємо в президенти чи народні депутати, здебільшого ми знаємо з телебачення та політичних агіток. А це означає, що ми віддаємо голос тому образу, який нам транслюють з екрану, а далеко не тій особистості, якою політик є насправді. Цю тезу доводить блискавичний успіх партії «Народний фронт» на останніх парламентських виборах.

Політичне об'єднання, лідером якого став Арсеній Яценюк (екс-прем'єр-міністр Україні), на політичній мапі нашої країни з'явилося перед самісінькими виборами. Свою виборчу кампанію вони розпочинали з рейтингом у 3% рейтингом. У результаті «Народний фронт» неочікувано для усіх став лідером перегонів, набравши 22,14% голосів виборців. Із 3% до 22,14%, Карл!!!

Що посприяло такому небувалому успіху? Кілька речей (спойлер: всі вони пов'язані з медіа)! Виборців годували яскравими телевізійними роликами, джинсою в ЗМІ (матеріалами рекламного характеру, що замасковані під журналістські), на вулицях ефект підтримували білборди (великі рекламні щити) тощо.

Дослідження Фонду демократичних ініціатив підтвердило, що одним із найбільш важливих факторів перемоги «Народного фронту» є дорога інформаційна кампанія. До слова, особливо активною вона була упродовж останніх двох тижнів перед виборами.

Також експерти відзначають, що на цих виборчих перегонах партія Яценюка рекламувався найбільше від усіх: вона стала абсолютним чемпіоном за кількістю придбаної політичної реклами. Це підтверджують дані комунікаційного медійного агентства Universal McCann. В офіційному звіті, що був поданий партією до ЦВК, на виготовлення передвиборної агітації було витрачено 3 млн. 835 тис. грн., а на «використання ЗМІ» – майже 76 млн. грн.

До слова, загальний виборчий фонд партії становив 93 млн. 645 тис. 384 грн. Тобто, на формування медійного іміджу витратили близько 79% всього свого бюджету.

І ці медійні старання відбилися народофронтівцям сторицею!
ФАКТ 2:
Молодь калічиться, повторюючи трюки з фільмів

«Усі трюки виконані професіоналами!» або «Трюк виконаний професійними каскадерами. Не намагайтеся повторити в домашніх умовах!». Пам'ятаєте такі застереження з фільмів чи реклами?

Але є ті, кому каскадерська слава не дає спокою. Саме з медіа сформувалися субкультури руферів, що незаконно видираються на верхівки хмародерів, та зачеперів, що полюбляють пересуватися громадським транспортом з вітерцем (себто на його даху).

Чому вони цим займаються? Зазвичай причини до безумства банальні – аби зробити гарне фото чи стати зіркою Інтернету, зібравши лайки та перегляди.

І це не дивно: покоління зачеперів і руферів росло на голлівудських бойовиках і фантастиці. Вони захоплювалися сміливістю акторів, а вірніше – їхніх дублерів-каскадерів. А зараз підросли та почали наслідувати улюблених героїв, видираються на дахи, вишки, забираючись на вагони метро або електрички.

Але в житті не так, як на екрані. Тут далеко не кожен подвиг завершується хеппі ендм. За даними «Укрзалізниці», минулого року на залізниці загинуло 16 дітей у віці до 16 років, які вилізли на вагон заради інтернет-слави. Ще 15 отримали травми. За інформацією РБК-Україна, в 2016 році у київському метрополітені 19 зачеперів звалилися на рейки з вагонів, три з них закінчилися смертю.
ФАКТ 3:
Смертельне зловживання соціальними мережами

Продовжуючи роздуми про молодь та Інтернет неможливо упустити з виду тематику соціальних мереж.

Батьки все частіше виражають стурбованість тим, скільки часу сучасні діти проводять за комп'ютером чи з телефоном. Але не варто забувати і про те, чим саме молодь займається в соцмережах? Що вони бачать? Як на це реагують? Які емоції викликає побачене? На що наштовхує ця інформація?

Бо те, що ми бачимо в соцмереах немає нічого спільного з відображенням реальності, це реальність сконструйована. Чому так? В соцмережам ми показуємо кращу сторону себе. Наприклад, роблячи селфі, обираємо більш вдалий ракурс: щоб щоки меншими були, сховався другий підборідок чи були менш помітні темні круги під очима.

Та іноді бажання тримати марку чи видавати себе за того, ким ти не є насправді, може вбити.

Із нещодавніх прикладів трагічна автокатастрофа в Ізюмі Харківської області. Вночі двоє сестер їхали в BMW з гучною музикою, щось пили з бокалів, сміялися й транслювали свої розваги онлайн в Інстаграмі. Одна з них була в цей момент за кермом, друга – на передньому пасажирському сидінні. Водійка не впоралася з керуванням та врізалася в опору електромережі, а потім – дерево. На цій трансляції в соцмережі були записані останні хвилини їхнього життя.

Ну і на завершення аргументації факту: пам'ятаєте, як на початку 2017 року Україну сколихнула ситуація довкола онлайн-гри з суїцидальним нахилом «Синій кит»?

Все має мати межі, використання соцмедіа в тому числі. Тому споживайте відповідально!
ФАКТ 4:
ЗМІ формують наші стосунки

У вас є родичі чи друзі в Росії? А ви зараз нормально спілкуєтеся з ними? А до 2014 якими були ваші стосунки?

Особисто мені не відомо про жодну родину, якій вдалося зберегти настільки ж теплі та відверті стосунки. Хтось просто перестав обговорювати політику, хтось пройшов довгий шлях від образ до взаєморозуміння, а комусь довелося обірвати всі зв'язки.

Це все результат відвертої щоденної пропаганди в ЗМІ та фейків на кшталт розп'ятого хлопчика зі Слов'янська.

Знаєте, є такий експеримент про чорну і білу пірамідки (мені він ще нагадує собаку Павлова зі шкільної програми). Довий час людині показували чорну пірамідку та говорили, що вона – білого кольору. Врешті-решт піддослідні з думкою погоджувалися. Точно так діє пропаганда та фейки в засобах масової інформації. Чим частіше повторювати, тим швидше аудиторія почну думати так само.

Чому ці навіювання неочевидні аудиторії? Давай подумаємо. От кому б ви повірили більше: ЗМІ, яке читаєте щодня, чи невідомому іноземному телеканалові? Певно ж до знайомих ведучих і журналістів довіра була б вищою. Але чи все, що транслює в маси наш медійний фаворит є єдиною і непорушною істиною?
ФАКТ 5:
Медіа можуть бути й гарним інструментом, наприклад, для поширення інформації

Звісно, є у медіа світла позитивна сторона. Засоби масової інформації є ефективним інструментом підтримки суспільної рівноваги, а самі медіа допомагають нам взаємодіяти врешті-решт. І дууууже швидко передають інформацію.

Можливо без медіа Євромайдан не зібрався б так швидко. Можливо було б набагато менше учасників. І вже однозначно – ми би менше знали про те, що там відбувалося.

Якби не було ЗМІ та Інтернету, чи могла б бути результативною Українська біржа благодійності, що збирає кошти на лікування важкохворих і вирішення соціальних проблем? І вже однозначно вона не змогла б акумулювати більше 130 686 000 гривень.

Мені здається, це далеко не риторичні питання.
P.S.
Інша ситуація з тим, яким чином можуть використовувати медіа. І найяскравіше ця залежність простежується саме в ЗМІ. Адже мета його створення визначає те, що транслює ЗМІ аудиторії. Комусь кортить захищати свої політичні та бізнес інтереси, комусь хаяти конкурентів, комусь вирощувати потенційних покупців, комусь розважати й впарювати товари.

Для себе вивела такий лайфхак: справжнє обличчя ЗМІ можна розгледіти лише в сюжетах, де розповідається про їхнього власника. От Ринат Ахметов на «Україні» добрий «хлопчик Помагай», а Ігор Коломойський в сюжетах «ТСН» завжди у будь-яких конфліктах білий та пухнастий.

А ти знаєш власника свого улюбленого ЗМІ?
Інна Громова
Фахівець з комунікацій
Made on
Tilda