Меню
наталія гринюк
Факти, думки, судження та упередження: де межі?
Сьогодні нас повсюди оточує інформація. У ЗМІ новинна стрічка оновлюється щохвилини, а кожен новий день приносить свої сенсації. Те, що було мега-новиною вчорашнього ранку, завтра може взагалі не афішуватися.

Коли інформації забагато, вона не лише швидко забувається, а й розмиває наші ціннісні орієнтири. Ми перестаємо співпереживати жертвам катастроф боа втрачаємо вміння аналізувати дані. Ми вже фізично не здатні (хоча б мінімально) перевірити кожну прочитану новину. Тому й піддаємося на маніпуляції та віримо фейкам.
Що таке факти?
Розпочнемо з простого – з фактів. Це дійсні, цілком реальні події чи явища. Тобто те, що відбулося насправді, відбувається в даний момент або існує в реальності.

Наприклад, твердження «Київ – столиця України» є фактом.

Визначальною особливістю фактів є те, що їх обов'язково можна перевірити. Тобто встановити чи відбувалася подія насправді, чи сам факт є правдивим.

Твердження «Київ – столиця України» є достовірним фактом? Давайте перевіримо! Як і де це можна зробити? Перш за все, в основному державному законі – конституції. Факт підтверджує стаття 20 Конституції України, де вказано, що столицею України є місто Київ. Також факт підтверджує інших документ – Закон України «Про столицю України – місто-герой Київ», в загальних положеннях якого пояснено, що відповідно до Конституції України місто Київ є столицею України. В статті на Вікіпедії у розділі про місто теж згадується, що Київ – це українська столиця.

Втім, факти можуть вводити в оману, бути вигаданими. Щоб перевірити, чи правдивий факт можна скористатися «правилом трьох». Якщо факт дійсно мав місце, ви знайдете підтвердження йому мінімум у трьох різних джерелах. Але коли на трьох різних Інтернет-ЗМІ ви зустрічаєте слово в слово ідентичні статті, вони не можуть вважатися різними джерелами.

Перевіряючи факти слід звертати увагу також на вагомість та якість джерела інформації й обирати для аргументації більш надійне.

Повернімося до прикладу з Києвом і порівняємо джерела, що підтверджують факт. Найвагоміше з них є Конституція України, адже це основний закон держави. Найбільш неоднозначне – матеріал на Вікіпедії, адже не секрет, що сайт можуть вільно редагувати всі користувачі Інтернету. Також не можуть бути якісним підтвердженням факту про місто-столицю картинки з Інтернету, які легко підробити, чи шкільні твори, написані дітворою.
Що таке судження?
Судження – це наші розмірковування, роздуми про факт. Воно може стверджувати або заперечувати його самого чи певний аспектів факту.

Судження людей про факти можуть мати спірний характер, адже в міркуваннях зазвичай піддається сумніву існування предметів, їх якості, наявність чи відсутність певних властивостей, зв'язки, стан тощо.

Повернемося до нашого прикладу зі столицею. Судженням буде наступне речення: «Київ міг не стати столицею України». Речення містить факт, що Київ – столиця України, а через «міг не стати» його історичне минуле піддається сумніву.

Важкувато пішло? Спробуй довідатися, що таке думка, а тоді ми ще раз згадаємо про нього.
Що таке думки?
Впізнати думку набагато легше, ніж судження. Але змінити місцями ці пункти я не могла. А все тому, що думка – це один із видів судження. А точніше судження, яке містить оцінку та виражає наше відношення до факту.

У першу чергу, думка виражає особисту позицію, безпосереднє відношення автора виразу. У свою думку він може вкладати схвалення факту чи навпаки, віддавати перевагу чи висловлювати незадоволення. Фішкою думки є те, що вона завжди є суб'єктивною інтерпретацією факту, особистим враженням, тому перевірити її правдивість чи хибність неможливо.

Розглянемо думку на все тому ж прикладі. Якщо перефразувати судження, яке я наводила в попередньому розділі, то думкою буде наступне твердження: «Київ – найкраща столиця України». Словом-маркером тут є «найкраща», воно дає чітку оцінку та виражає особисту позицію автора. Цю думку неможливо перевірити, адже кожен по-різному відноситься до столиці: комусь вона до душі, когось злить. Чи щирою була в цей момент людина перевірити ми не в змозі.

Судження і думки, як ви вже зрозуміли, знаходяться дуже поруч. Аби розрізнити, що є в реченні – думка чи судження – краще піти від зворотного. Якщо це не думка (а вона завжди особиста, з оцінкою), то це судження (безособистісне, зі ствердженням чи запереченням).
Що таке упередження?
Недалеко від особистої думки «втекли» упередження. Тобто помилкові твердження, що містять заздалегідь сформовану негативну думку. Особливість упереджень полягає в тому, що це думки, які не мають реального фактологічного підґрунтя.

Упередження можна розділити на три категорії:

1. Упередження-перебільшення. Їх можна впізнати за словами-маркерами на кшталт – ніколи, завжди, виключно. Наприклад, «У Києві ростуть лише каштани». Насправді є і липи, і тополі, і дуби, і клени, і берези. Але автор попередньо чув, що весною столиця буквально потопає у каштановому цвіті, тому переконаний, що окрім цих дерев нічого більше не росте.

2. Упередження-узагальнення. Коли одинична ознака переноситься на велику групу людей чи явище загалом. Наприклад, «Корінні кияни не їдять київський торт». Скоріше за все базисом для побудови цього упередження стало 2-3 історії від корінних жителів столиці, які розповіли про свої гастрономічні вподобання. Ну вже точно автор не проводив поіменне опитування усіх корінних киян, щоб дізнатися як часто вони їдять знамениті ласощі.

3. Упередження-дисбаланси. А точніше – одностороннє пояснення фактів. Наприклад, як у реченні «Серед жителів мікрорайону Позняки немає корінних киян, бо справжні кияни живуть в історичному центрі міста». Через те, що Позняки – житловий масив, який почав забудовуватися не так давно, в автора могло скластися помилкове враження, що квартири у будинках купують лише приїжджі. Але це не означає, що корінні мешканці столиці не могли взяти на Позняках іще одну квартиру, переїхати сюди з шумного центру чи придбати оселю в подарунок своїм дітям.
Підбиваючи підсумки
У підсумку картина з фактами, думками, судженнями та упередженнями складається доволі зрозуміла, а межі виходять чіткими.

На всякий випадок повторюсь іще раз:
  • якщо це можна довести – це факт;
  • якщо це містить особисту оцінку – це думка;
  • якщо це стверджує чи заперечує факт – це судження;
  • якщо факт перебільшується, узагальнюється чи розглядається однобоко – це упередження.

Тож уважніше слідкуйте за тим, чим вас годують з екранів телевізорів. Якісна журналістика апріорі не може бути побудованою на думках і судженнях.

Контролюйте і свою вимову, те, що ви транслюєте своєму оточенню. Хочете бути більш переконливими – використовуйте факти. Якщо вас просять щось схарактеризувати – згодяться думки та судження. І якнайшвидше позбувайтеся упереджень, адже вони заважають бачити реальну картину світу.
Наталія Гринюк
Тренер із медіаграмотності
Made on
Tilda